Рішення про створення четвертого катинського кладовища у Биківні було, парадоксально, найскладнішим для узгодження. Як і в Катині, в період, коли Україна була частиною Радянського Союзу, влада запевняла, що в лісі під Києвом ховали людей, вбитих нацистами під час окупації. З 1970‑х років масові поховання розкопували, знищуючи останки та засипаючи докази шарами землі. У період «гласності» там проводилися тимчасові роботи і нарешті було визнано, що у Биківні були поховані жертви Великого терору 1937 року.

Коли у 1994 році з’явився «український слід Катині» і було оприлюднено так званий «український катинський список», розпочалися пошуки місць смерті та поховання 3435 в’язнів, громадян Польської Республіки, які перебували у в’язницях Західної України. Команду польських археологів знову очолював професор Анджей Кола, який раніше проводив роботи в Харкові. Однак навіть коли були знайдені докази поховання поляків, українська сторона категорично заперечувала, що це жертви Катинського злочину, аргументуючи це тим, що багато мешканців Київщини мали польське коріння, а останки належать жертвам з 1930‑х років.

У 2007 році проривом стало віднайдення ідентифікаційного жетона військовослужбовця, який належав старшому сержанту Юзефу Наглику, командиру Корпусу охорони прикордоння, дані про якого знаходилися в українському катинському списку. Того ж року у Биківні було створено першу могилу, де спочивають останки, знайдені польськими фахівцями у 2001, 2006 та 2007 роках. Під час заходів з нагоди 70‑ї річниці Катинського злочину у Харкові прем’єр-міністр України Микола Азаров неочікувано заявив про згоду на будівництво цвинтаря у Биківні. Рада охорони пам’яті боротьби і мучеництва оголосила конкурс на проект, який би відповідав ідейним основам попередніх катинських кладовищ. Було обрано проект студії Марка Модерау. Домінуючим матеріалом є граніт.

Установчий акт було закладено 28 листопада 2011 року, а за наріжний камінь послужили урни з землею з Катині, Козельська, Осташкова, Мєдного, Харкова та Варшави. Відкриття Польського військового цвинтаря у Биківні відбулося 21 вересня 2012 року.

Вшанування є частково символічним, оскільки відомо, що тут поховані не всі особи з так званого «українського катинського списку». Вхід охороняють пілони з польськими орлами. Територію кладовища визначає брукована доріжка, біля якої розміщено гранітні епітафійні таблички з даними жертв: ім’я та прізвище, дата і місце народження, професія або посада, військове звання. У центрі цвинтаря знаходиться спільна могила, до якої перенесли знайдені останки, а на протилежному кінці площі стоїть Брама Пам’яті, посічена знаком хреста, ніби від удару блискавки. Там можна знайти імена та прізвища усіх жертв. Комплекс доповнює дзвіниця, на якій зображені символи релігій: хрести Східної та Західної церков, зірка Давида та ісламський півмісяць. На дзвоні викарбовано уривок вірша Фелікса Конарського (псевдонім «Реф-Рен»).

В українській частині меморіалу стоять пам’ятник, символічний курган та колективні епітафійні таблички.

Більше про створення цвинтаря в Биківні у секціях КАЛЕНДАР та СПОГАДИ

Текст підготувала Ізабелла Саріуш-Скомпська
Переклад українською: Ільяс Станекзай