Цвинтар жертв тоталітаризму в П’ятихатках, м. Харків

Назва цього кладовища є значущою: у лісовому масиві П’ятихатки, що колись був під Харковом, а сьогодні в межах адміністративних кордонів міста, спочивають жертви сталінських чисток 1930‑х років. Вони гинули у великій харківській в’язниці, яка мала погану славу ще за часів царського режиму. Тіла привозили до приміського лісу і безладно ховали в безіменних могилах. Так само сталося з тілами польських військовополонених, жертв Катинського злочину, яких привезли до Харкова на смерть із спеціального табору НКВС у Старобільську.

Лише в 1990‑х роках ми дізналися про те, що їх поховали в П’ятихатках. Під час ексгумаційних робіт польські групи фахівців не могли чітко відокремити могили громадян Польської Республіки. Крім того виявилося, що на межі 1970‑х–1980‑х років ліс був переораний геологічними свердлами; таким чином радянська влада намагалася знищити докази своїх злочинів. Ці обставини призвели до зміни планування кладовища та надання йому назви, що підкреслює спільну долю громадян Польської Республіки та представників народів Радянського Союзу.

У 1994–1996 роках групою польських археологів, які вели дослідження в П’ятихатках, керував професор Анджей Кола (Інститут археології та етнографії Університету Миколая Коперника в Торуні). Як і в Катині, на визначеній території було реалізовано проект, обраний в рамках конкурсу (автори переможної конкурсної роботи: Здзіслав Підек, Анджей Солига, Віслав і Яцек Синакевичі та Лешек Вітковський; виконавці проекту: Здзіслав Підек і Анджей Солига). Виконавцем земляних та будівельних робіт було підприємство: Budi­mex S.A. Скульптурні елементи виконало консорціум Budi­mex S.A. Meta­lo­dlew S.A. з Кракова, а дзвін Odlew­nia Dzwo­nów Janusz Fel­czyń­ski i S‑ka з Перемишля.

Відповідно до ідейних основ, опрацьованих Радою охорони пам’яті боротьби і мучеництва, котра є замовником цього проекту, на кожному кладовищі ми бачимо схожі елементи, що ілюструють цілісну ідею. Головним матеріалом є чавун, адже його важко знищити.

Наріжний камінь було закладено 27 червня 1998 року, а відкриття цвинтаря відбулося 17 червня 2000 року.

Біля входу на Цвинтар жертв тоталітаризму у Харкові стоять пілони з польським військовим орлом та гербом України, а також хрести ордену Vir­tu­ti Mili­ta­ri і Вересневої кампанії 1939 року.

Територію кладовища визначає «чорна дорога». У її звивинах з’являються кургани з чорної базальтової бруківки, що приховують спільні могили. На курганах встановлено хрести Східної та Західної церков, вшановуючи таким чином як польських військовополонених, так і мешканців української землі, вбитих у 1930‑х роках. Віссю кладовища є алея, біля якої лежать пам’ятні дошки з епітафіями польських полонених, що містять ім’я та прізвище, дату і місце народження, військове звання, професію або посаду. Спільним елементом є дата смерті: 1940.

З одного боку алеї встановлено українську колективну епітафію у формі чавунної стіни з православним хрестом, а з іншого стоїть Брама Пам’яті, на якій в алфавітному порядку записані імена та прізвища похованих тут жертв Катинського злочину. Дзвін висить коло основи Брами, у підземній ніші, бо він дзвонить за померлими. Його оздоблюють вірші з гімну «Bogu­ro­dzi­ca» («Богородиця»). Перед брамою знаходиться Стіл Зустрічі, де можуть збиратися приїжджі, а під час урочистостей служиться відповідна літургія. Сукупність символіки доповнюють знаки релігій, які сповідували поховані тут люди: хрести Східної та Західної церков, зірка Давида та ісламський півмісяць.

Інформація про жертв міститься у виданні: Сhar­ków. Księ­ga Cmen­tar­na Pol­skie­go Cmen­ta­rza Wojen­ne­go («Харків. Цвинтарна книга Польського військового цвинтаря»), колективна робота, Варшава: Рада охорони пам’яті боротьби і мучеництва, 2003.

Більше про створення цвинтаря в Харкові у секціях КАЛЕНДАР та СПОГАДИ

Текст підготувала Ізабелла Саріуш-Скомпська
Переклад українською: Ільяс Станекзай